Пиріг Євгенія Іванівна, вихователь з фізкультури 

Педагогічне кредо: «Зрозуміти кожну особистість і виявити до неї повагу».

Педагог часто повторює своїм вихованцям такі слова: 

          Світ прекрасний навколо тебе – сонце ясне і синє небо,

          Птахи і звірі, гори і ріки – нехай він буде таким навіки!

          Нехай людина добро приносить – бо світ навколо любові просить.

Ігри, в які  грають на Великдень дорослі  і діти

Великдень характеризується цілим рядом звичаїв, які увійшли в побут як ігри, святкові розваги. Більшості відомий звичай биття яєць на Великдень. Гра зовсім проста: один тримає в руці яйце носиком вгору, а інший б’є його носиком іншого яйця. Той, у якого яйце залишається цілим, продовжує гру вже з іншим учасником. А ще пропоную Вам  у Великодні дні пограти у такі  ігри:

Катання яєць

Улюбленою пасхальною грою на Київській Русі було катання яєць: робили простий дерев’яний або картонний «каток», а навколо нього звільняли рівне порожнє місце, на якому розкладали фарбовані яйця, або маленькі призи, або іграшки. Гравці підходять по черзі до катка і котять своє яйце; предмет, який яйце чіпатиме, – виграний. 

Цокання яйцями

Це теж старовинна забава: стукаючи тупим або гострим кінцем фарбованого яйця яйце суперника, слід намагатися виграти якомога більше цілих яєць. Якщо яйце тріснуло – програв! 

Естафета з яйцем

Гравці розбиваються на дві команди і повинні бігом з яйцем у ложці дістатися до фінішу і повернутися назад, щоб передати яйце наступному товаришеві по команді. Можна гру урізноманітити і тримати ложку не в руках, а в роті. 

Знайди крашанку

Це дуже старовинна гра, їй років п’ятсот. Гравці виходять з кімнати, а ведучий у цей час ховає аби-куди крашанку, але так, щоб вона знаходилася в полі зору гравців. Потім ведучий запрошує в кімнату всіх, хто виходив, і вони починають шукати крашанку очима. Коли гравець виявить крашанку, він мовчки сідає. Той, хто через п’ять хвилин не знайде крашанку, платить фант. 

Подарунки

Одного з гравців вибирають ведучим, він відправляється в подорож, і всі гравці просять його привезти їм із різних міст подарунки. Вони називають міста, але подарунки не називають – вони поки не знають, що «пришлють» їм «родичі». Міста краще називати загальновідомі і бажано на різні букви. Ведучий приймає всі прохання, прощається і відправляється в подорож, тобто виходить з кімнати. «Подорож» продовжується не більше п’яти хвилин – за цей час ведучий повинен придумати, кому що привезти. 
Назва подарунка повинна починатися з тієї ж букви, з якої починається назва міста, згадана кожним граючим. Так, наприклад, тому, хто назвав місто Київ можна привезти кошик, кішку, корито, копито, колесо, капусту і т.д., а тому, хто назвав Суми – сумку, суп, скриню і т.д. Чим смішніший подарунок, тим краще. Головне завдання ведучого – запам’ятати, хто яке місто назвав, а подарунок на відповідну букву придумати нескладно. Подорож закінчена. Всі вітають мандрівника з благополучним прибуттям. Починається роздача подарунків: 

- Був у вашого дідуся, – звертається ведучий до того, хто назвав місто Хмельницький, – він прислав вам хрін. Гравець повинен прийняти подарунок, але, якщо ведучий помилився, і він такого міста не називав, подарунок відкидається. Коли грають більше п’яти чоловік, то одна помилка в розрахунок не приймається, але за дві помилки ведучого штрафують – він зобов’язаний віддати свій фант. 

Хто ведучий?

У грі повинні брати участь не менше шести гравців, один з гравців залишає кімнату. В цей час інші сідають в коло і вибирають ведучого. Ведучий робить прості рухи, наприклад, ляскає в долоні, мотає головою, трясе кулаками в повітрі і т. д. Решта гравців повинні повторювати рухи ведучого і щонайшвидше виконувати нові рухи услід за ним. Тепер гравець, який виходив за двері, повертається і стає в центр кола. Його завдання – виявити, хто ведучий. Це зовсім непросто, тому що, поки він дивиться на ведучого, той не стане робити нових рухів. Коли ведучий все ж знайдений, він повинен вийти з кімнати, а гравці вибирають нового ведучого. 

Великодні ігри з крашанками

На Великдень граються у крашанки не лише молодь, а й дорослі. Найчастіше грають в «навбитки», в «котка» та в «кидка». Рештки писанок та крашанок топтати ногами чи просто викидати є великим гріхом. Шкаралупу закидають на стріху хати або в річку, струмок.

Головна риса ігор з крашанками полягає у тому, що переможець забирає яйце того, хто програв. 

Гра навбитки

Гра «навбитки» полягає в тому, що один тримає в руці крашанку, носком догори, а другий б’є носком свого яйця. Потім б’є другий по кушці, тобто по протилежному кінці. Чия крашанка розіб’ється з обох кінців, той програв: він віддає свою крашанку тому, хто виграв.

Гра навбитки – своєрідне мистецтво. Треба вміти взяти яйце так, щоб удар прийшовся якраз по центру, де шкаралущу найважче розбити, добре стиснути його в руці, але щоб не роздавити, бити з рівною силою з того й другого боку – хто б’є по нерухомій крашанці, має більше шансів виграти. Багато важить уміння вибрати для гри яйце з міцною шкаралупою. Раніше, бувало, йшли на хитрощі: робили з обох кінців яйця – гострого і тупого – непомітні проколи голкою, видували білок і жовток, а потім заливали всередину розтоплений віск. Таке яйце звалося вощанкою, його звичайне яйце розбити не могло. Тому грати вощанкою вважали недозволеним прийомом.

Кітьки, або коток

В кітьки – варіація гри крашанками: їх треба котити по землі.
У «котка» грають так: з похилого місця, з перепоною внизу, котять яйця, одне за одним, намагаючись котити так, щоб попасти своєю крашанкою в крашанку партнера. Правило: хто частіше попадає, той більше виграє.

Інший варіант – чиє яйце покотиться далі, той і виграв. Раніше ця гра була популярнішою від гри навбитки. Іноді вислів «гратися у кітьки» вживається у значенні: хитрити один перед другим, щоб своє тільки показати і з рук не випустити, а чуже забрати.

Гра в «кидка»

Гра в «кидка» відбувається так: один з гравців кладе дві крашанки на такій відстані одна від одної, щоб поміж ними не могло прокотитися яйце; другий гравець стає на відстані одного сажня і кидає свою крашанку. Якщо він попаде одночасно в обидві – виграв, а як в одну або не попав взагалі – програв.

Захована крашанка

Кладуть кілька шапок, під одну з них – крашанку; хто відгадає, під котрою з шапок є крашанка, той виграв, а не відгадає – програв. 

Крашанка на землі

Кладуть яйце на землю. В десяти кроках від нього стоїть один з гравців, що хоче виграти яйце; йому зав’язують очі хусткою. З зав’язаними очима він відміряє десять кроків, розв’язує очі і має дістати до яйця, не сходячи з місця. Якщо дістане – виграв, не дістане – програв.

Куди показує крашанка

Розкручують крашанку і накривають шапкою. Хто вгадав, куди яйце показує носиком, той виграв.

Чиє яйце довше крутиться

Гравці розкручують свої крашанки. Той, у кого вона крутиться найдовше – переможець.

«За двома зайцями»
(реквізит – три дерев’яні яйця) 

Дві крашанки кладемо поряд. Потрібно третьою потрапити так, щоб вони покотилися в різні боки. 

«Шапки»

(реквізит – шапки по числу гравців)

Вибирають ведучого, всі гравці відвертаються. Ведучий ховає яйце під однією з шапок. Гравці по черзі намагаються відгадати, під який. Ведучий піднімає ту шапку, на яку вказує гравець; той, хто вгадав, стає ведучим.

Наостанок залишаємо найцікавіше: пошук сюрпризів.

Цю гру можна провести як у квартирі, так і на дачній ділянці, в саду, і навіть у лісі.

Хтось із старших заздалегідь ховає в різних місцях яйця з сюрпризами – картонні, пластикові, склеєні конвертики у формі яєць з маленькими призами (можна, звичайно, заховати і такі популярні у нинішніх дітей ласощі з іграшкою, як «Кіндер-сюрприз»). Якщо дітей буде багато, можна розділити їх на дві команди, кожна з яких буде прагнути виграти якомога більше яєць у відведений для цього час. Звичайно, треба постаратися, щоб кожна дитина знайшла хоча б одне яйце, і як приз забрала додому. 

Якщо набралося фантів, то саме час їх розіграти. Завдання для фантів краще придумати заздалегідь, наприклад, зобразити пантомімою яку-небудь тварину, професію або неживий предмет; назвати 5 - 10 порід собак, сортів квітів або видів супу, сказати кілька слів на англійській мові і перевести їх на українську, заспівати пісню, прочитати вірш, станцювати, розповісти анекдот,  інсценувати дресирувальника і дресировану тварину, зобразити власною фігурою якусь знайому картину, скласти  поспівку про святковий день, за допомогою пантоміми розповісти про подію, відому всім присутнім, тощо.

Веселого Вам свята!      Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!

Шановні батьки! Пограємо у рухливі ігри зі своїми малюками вдома!

Несприятлива погода або, як от зараз, карантин, не дозволяють дітям грати на вулиці досхочу.  Вони рвуться на свіже повітря, а ви не знаєте, як їх зупинити? Якщо ви опинились у подібній ситуації, розважте малюків запропонованими захоплюючими та цікавими іграми, призначеними для закритих приміщень. Пропоную Вам декілька. Про більше цікавих, енергійних ігор для ваших дітей можна дізнатися за посиланням: https://pedpresa.ua/201548-55-energijnyh-igor-ta-rozvag-dlya-ditej-vdoma.html

Музейна статуя

         Завмираємо в позі статуї й непомітно змінюємось! Діти збираються в одній кімнаті під назвою «музей». Дитина стає ведучим, виходить із кімнати, рахує до двадцяти й повертається.

         У цей час ви приймаєте різні пози й завмираєте, як музейні статуї. Входить ведучий, оглядає музейні експонати й поводиться так, як турист.

«Статуї» намагаються змінити своє положення непомітно для ведучого. Якщо ведучий зауважує рух «статуї», вона оживає і стає туристом.

Абракадабра
Гра на уважність.

Ви ховаєте певний предмет, а діти виходять в іншу кімнату. Той, хто ховає, бере шматочок тканини й ховає його в кімнаті так, щоб її маленький фрагмент залишався на видному місці, визирав звідки-небудь. Решта гравців входять у кімнату й шукають захований шматочок тканини. Правило каже, що гравці нічого не можуть чіпати руками, а тільки шукати очима. Після того як гравець побачив тканину, він вигукує «Абракадабра» й не каже нікому, де вона захована. Решта гравців продовжують шукати шматочок тканини й теж вигукують «Абракадабра», коли знаходять його. Усі гравці повинні знайти шматочок тканини, а той, хто знайшов першим, буде ховати в наступному раунді.

Прикріпи хвіст

У цій веселій грі ніколи не знаєш, де опиниться хвіст! Допоможіть дитині намалювати й вирізати з паперу мавпу без хвоста. Окремо намалюйте й виріжте хвіст, якого не вистачає. Прикріпіть або приклейте стрічкою мавпу до стіни або до коркової дошки на рівні очей учасників. Діти беруть участь у грі по черзі із зав’язаними очима. Учаснику із зав’язаними очима дають у руку хвіст і розкручують тричі навколо його власної осі. Тепер учасник повинен підійти до мавпи й прикріпити хвіст.

Гравець, який прикріпить мавпячий хвіст найвдаліше, стає переможцем.

Кольорова кімната

Ваші діти в цій веселій грі знайдуть у приміщенні всі кольори веселки. Усі діти стають у коло, а один учасник – ведучий стає в центр кола. Ведучий в центрі кола називає будь-який колір на свій розсуд. Решта гравців, які стоять у колі, розбігаються по всій кімнаті. Їх завдання швидше за всіх знайти в кімнаті предмет такого ж кольору, який загадав ведучий.

Перемагає той учасник, який швидше за всіх знайде предмет потрібного кольору. Він стає ведучим у наступному турі

А ще – перегляньте відео за посиланням:  https://pin.it/6lKc6ii, і ви з великим задоволенням пограєте зі своїми малюками. Будьте здорові!!! Гарного вам відпочинку!!!

МОДЕЛЬ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ

Відповідно до законів України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру» одним із пріоритетних напрямів освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах залишається фізичне виховання дітей. Воно спрямовується на охорону та зміцнення здоров’я, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності, на своєчасне формування у малюків життєво важливих рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості та фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Завдання та зміст фізичного виховання в закладах дошкільної освіти визначаються вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними Програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», «Впевнений старт».

У відповідності до їх вимог основою системи фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі залишається руховий режим. В межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності, рекомендований для дітей молодшого дошкільного віку, становить 3-4 години, для старших дошкільнят – 4-5 годин.

Збереження та зміцнення фізичного, духовного й психічного здоров’я кожної дитини – одне з провідних завдань дошкільного закладу. Перед педагогами стоїть непросте питання вибору найбільш ефективних, оптимальних для своїх вихованців здоров’язбережувальних технологій та методик, адже, застосовані безсистемно, невчасно, не узгоджено, вони можуть не лише не допомогти, але й зашкодити.

Тому й ми розробили «Модель фізкультурно-оздоровчої роботи в ЗДО», мета якої – формування фізично досконалої людини та зміцнення її здоров’я з раннього віку. Зміст та форми реалізації Моделі спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я дітей шляхом оптимізації їхньої рухової активності впродовж усього часу перебування у дошкільному закладі. Для досягнення даної мети окреслюються основні завдання:

1. Оздоровчі:

- підвищення захисних сил організму та збільшення адаптивних можливостей дітей до негативних змін внутрішнього і зовнішнього середовища (емоційних стресів, вірусних інфекцій, коливань темпе­ратури тіла та повітря, перепадів артеріального й атмосферного тиску, електромагнітної активності сонця тощо);

- стимулювання діяльності провідних функціональних систем організму (опорно-рухової, серцево-судинної, дихальної тощо).

2. Профілактичні:

- профілактика порушень опорно-рухового апарату (особливо хребетного стовбура, м’язового корсета) завдяки еволюційній послі­довності опанування основних рухових режимів та дотриманню ін­ших біологічних закономірностей фізичного розвитку дітей (не на­шкодь!).

3. Виховні:

- формування моделі здорового способу життя як головної лінії особистісного розвитку;

- формування свідомої потреби у регулярних заняттях фізичною культурою;

- прищеплення навичок гігієнічної культури у повсякденному житті;

- виховання особистісних якостей людини майбутнього, орієн­тованих на ідеї гуманізму: активна громадянська позиція, свобода ви­бору, толерантність, екологія душі й тіла, гендерне парт­нерство та ін.

4. Розвивальні:

- розвиток фізичних якостей: сили, гнучкості, швидкості, сприт­ності, витривалості та окремих їхніх складників;

- розвиток необхідних комплексів фізичних якостей: швидкісно-силових здібностей, силової витривалості, швидкісної витривалості, координаційної сили, гнучкої сили і тощо.

5. Навчальні:

- оволодіння основними руховими режимами (плавальним, «ле­жачим», повзання, «сидячим», стоячим, ходіння, біговим і стрибковим) відповідно до вікових можливостей та особливостей індивідуального розвитку;

- формування навичок безпеки життєдіяльності, профілактики травматизму під час занять або самостійної ру­хово-ігрової діяльності;

- формування у дітей знань про основні складові чинники здо­ров’я, здорового способу життя.

В центрі уваги Моделі – дитина. У кожній віковій групі облаштовано фізкультурні осередки, де зберігаються необхідні атрибути, які вихователі використовують упродовж дня для проведення активної рухової діяльності з вихованцями.

Для зміцнення здоров’я дошкільників чітко налагоджено дотримання теплового і повітряного режимів, регулярне як наскрізне, так і однобічне провітрювання кімнат, організація прогулянок, гігієнічні процедури тощо.

Крім того, велика увага приділяється вихованню у дітей потреби дотримання здорового способу життя за напрямами:

  • прищеплення стійких культурно-гігієнічних навичок;
  • розвиток уявлень про будову власного тіла, призначення органів;
  • навчання догляду за власним тілом;
  • формування навичок надання першої долікарської допомоги;
  • формування уявлень про те, що корисно і що шкідливо для здоров’я;
  • формування потреби щодня займатися фізичними вправами.

Важливим напрямом у збереженні фізичного, духовного і психічного здоров’я дітей, формуванні у них уміння піклуватися про власне здоров’я є тісна взаємодія дошкільного навчального закладу і родин вихованців.

Основними завдання щодо організації роботи з батьками є:

  • формування у батьків первинних знань про вікові особливості психофізичного розвитку дітей;
  • створення для малюків комфортних умов вдома;
  • розвиток прагнення до здорового способу життя, бажання бути прикладом для своєї дитини;
  • формування вміння піклуватися про здоров’я своє, дитини і навколишніх;
  • надання необхідних знань про найпоширеніші дитячі захворювання та їх профілактику;
  • формування уявлень батьків про організацію правильного режиму дня, здорового харчування дітей;
  • забезпечення теоретичними і практичними знаннями про загартування;
  • навчання батьків правильно організовувати активний руховий режим дитини;
  • ознайомлення батьків із комплексами загально-розвивальних вправ, спортивними іграми та вправами, рухливими іграми;
  • навчання батьків контролювати поставу дитини, проводити комплекси вправ для запобігання порушення постави та плоскостопості;
  • інформування батьків про досягнення у психофізичному розвитку дітей;
  • залучення батьків до безпосередньої участі у фізкультурно-спортивних заходах закладу, засіданнях дискусійних клубів, проведенні ток-шоу тощо.

Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту фізичного, духовного та психічного здоров’я, адже відбувається інтенсивний розвиток органів та становлення функціональних систем організму, закладаються основні риси особистості, формується характер, ставлення до себе та оточуючих. Дуже важливо саме на цьому етапі сформувати у дітей базу знань та практичних навичок здорового способу життя, усвідомлену потребу у систематичних заняттях фізичною культурою та спортом.

Нестандартне спортивне обладнання