ЧОМУ ВАЖЛИВО ЩОБ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ БУЛО ПРАВИЛЬНИМ ?
Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини.
Чому?
По-перше: в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.
По-друге: порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем в навчанні читання і письма в школі (виникають, так звані, дислексія – порушення читання та дисграфія – порушення письма).
По-третє,: мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.
КОНТРОЛЮЄМО ВИМОВУ ДІТЕЙ РАЗОМ
Нічим неможливо замінити радість спілкування дитини з дорослими, однолітками, з довкіллям. Та іноді вона буває затьмарена незадоволенням собою, вимушеним відчуженням через навіть незначні вади у вимові. З часом дитина дедалі більше відчуває свій недолік і, усвідомлюючи відмінність від інших, може стати невпевненою, сором'язливою, навіть замкненою, що, як правило, ускладнює її стосунки з ровесниками і негативно позначається на психіці.
Що означає «норма»? Перший рік життя малюка — підготовчий період у його мовному розвитку. У цей час відбувається формування відділів мовного апарату: дихального, голосового, артикуляційного. Слухаючи лагідний мамин голос, вони вже в 2-3 місяці намагаються його наслідувати: з'являється гуління, белькотання. Саме ці мовні явища сприяють розвиткові вміння артикулювати звуки; з їх вимовою малюк чергує приголосний та голосний звуки. Більш простим для засвоєння є гортанні, губні та передньоязикові проривні звуки, оскільки у їхній вимові положення органів артикуляційного апарату подібне до тих процесів, які відбуваються під час смоктання та ковтання. З 5-6 місяців діти починають лепетати, а в 7-9 місяців вимовляють перші слова. Наслідування звуків дорослих перетворюється для малюків у своєрідну звукову діяльність. Так, поступово до одного року життя вони опановують механізми вимови більшості звуків: а, о, у, і, е, и, б, б', т, т', д, д', п, п', к, к' та інші, вимовляють від 5 до 20 слів. З 1,5-2-річного віку в ЖИТТІ вашого малюка відбувається важлива подія — він починає розмовляти.
До двох років словник вашої дитини має збагатитись до 100-300 слів. У цей період вони оволодівають побудовою нескладних фраз (наприклад, «Мама, дай», «Дай пити»). До трьох років словниковий запас збільшаться в 3-4 рази. Дитина вже знає назви навколишніх предметів, охоче розповідає, де була, що бачила, чого хоче. Малюк відповідає на запитання по прочитаному, здатен ставити прості запитання: «Де?», «Хто?», «Куди?» тощо. Звертаємо увагу, що звук, який вимовляється без особливих труднощів, у словах зі збігом приголосних і голосних є важчим для вимови. Саме тому дитина в одних випадках добре вимовляє звук, а в інших вимова цього звука є проблематичною. Ефективним засобом розвитку звуковимови для дітей цього віку є ігри на звуконаслідування. У цей період життя дитини спостерігаємо недоліки у звуковимові. Явище закономірне, оскільки процес уточнення дитиною правильної звуковимови відбувається досить повільно. Слухаючи мову дорослих, спостерігаючи за артикуляцією звуків, наслідуючи їх вимову, малюк інстинктивно порівнює з нею свою вимову. А відтак збільшується кількість слів зі звуками — замінниками. Буває, що навіть «легкі» звуки дитина вимовляє неправильно. Тому саме в цей час варто звертати особливу увагу на первинне закріплення нею правильної звуковимови.
Для дітей четвертого року життя характерна індивідуальність у мові: одні з них ще не можуть вимовляти певні звуки, інші вимовляють їх нечисто, а в деяких звуковимова вже правильна. Діти цього віку здатні висловлювати прості судження, словниковий запас досягає 1500-2000 слів, у мові з'являються числівники, займенники, прислівники, службові частини мови. Вони можуть самостійно переказати казку, описати свої враження від прогулянки. Не біда, якщо в цьому віці малюк ще плутає закінчення чи ставить неправильно наголос.
З чотирьох-п'яти років у дитини вдосконалюється розвиток рухливих м'язів артикуляційного апарату, що дає їй можливість здійснювати більш точні рухи губами та язиком. Тому в цьому віці вимова покращується: зникає пом'якшення приголосних звуків, з'являється чіткість вимовляння шиплячих і сонорних. У деяких спостерігаємо ще нестійку вимову певних груп звуків, наприклад, у випадках, коли маємо в одному слові [р] та [л]. У цей період діти здатні впізнавати на слух звуки у слові, добирати слова на задану букву. Однак у деяких дошкільнят ще трапляються помилки у вимові звуків: шиплячих, свистячих, сонорних.
Шостий-сьомий рік життя дитини розглядається як заключний етап у формуванні правильної звуковимови та підготовки до навчання у школі. Надзвичайно важливо, щоб дитина йшла до першого класу без недоліків у звуковимові.
Привід для хвилювання
У п'ять років рекомендуємо проконсультувати дитину в логопеда. Але якщо ви помітили, що ваш малюк говорить гірше від своїх однолітків, «ковтає» звуки, замінює їх іншими, переставляє, багато звуків вимовляє неправильно, не вживає прийменники, що в нього дуже бідний словниковий запас або він почав заїкатися, не відкладайте візит до фахівців.
Звертати увагу на мовний розвиток дитини варто з раннього віку. Бийте тривогу, коли ви помітили суттєве відставання від норми, наприклад, вашій доньці вже два роки, а вона вимовляє всього декілька слів. Та все ж варто з'ясувати, що стало причиною затримки мовлення. Зверніть увагу на домінуючу руку (ногу): шульги починають говорити трохи пізніше за ровесників. А може, ви мало спілкуєтесь зі своїм малям? Може, ви звикли все робити мовчки, і дитина не чує розмовну мову? Тоді негайно починайте більше спілкуватись з малюком, читайте казки, вірші, потішки, активно займайтесь малюванням, ліпленням. Відомо: що менша дитина, то більше вона намагається наслідувати дорослих, зокрема їхню мову. Тому однією з передумов розвитку звуковимови в дітей є правильна мова дорослих, з якими спілкується дитина. її мовна активність постійно повинна стимулюватися. Що більше дитина спілкується з довкіллям, то інтенсивніший мовний розвиток.
І педагогам, і батькам варто приділяти належну увагу збереженню голосу, слуху та психіки дитини. Не треба дозволяти їй надто голосно розмовляти, кричати, особливо на вулиці за поганої погоди. Надмірний голосний звук телевізора, постійний галас у груповій кімнаті також негативно позначаються на розвиткові фонематичного слуху малюка. Якщо, не дивлячись на всі ваші зусилля, малюк говорить дуже погано, або в його мовленні ви помічаєте якусь аномалію (наприклад, вимовляє лише перші або останні склади слів), варто звернутись до спеціалістів. У першу чергу до отоларинголога: іноді батьки не підозрюють, що погане мовлення дитини може бути викликане зниженням слуху. Якщо зі слухом все в порядку, зверніться до невропатолога. Він визначить, чи немає затримки в інтелектуальному розвитку малюка, і направить на додаткове обстеження. А логопед індивідуально добере корекційні вправи, необхідні у вашому конкретному випадку, розкаже, як розширити словниковий запас, які завдання необхідно виконувати вашій дитині. Можливо, відвідування логопедичної групи піде їй на користь.
Приводом для візиту до логопеда має стати і неправильна вимова звуків. Свистячі звуки [с], [з], [ц] діти чітко мають вимовляти в кінці 3-го року життя, шиплячі і сонорні — в кінці 5-го року.
Нічого страшного в тому, що в 4 роки дитина не вимовляє звук [р]. Гірше, якщо цей звук промовляється гортанно, «на французький манер», або, коли свистячі звуки вимовляються із зажатим язичком між зубами. У таких випадках необхідна допомога логопеда. Деякі батьки сподіваються, що такі помилки з часом минуть, дитина поступово «виговориться», але насправді шанси на це мінімальні: що довше малюк буде картавити і шепелявити, то міцніше в його свідомості закріпиться неправильна вимова і важче буде її виправити в майбутньому.
Ще є проблема, яка трапляється в емоційних дітей — «проковтування» закінчень. Малі «поспішайки» так поспішають про все розповісти, що «ковтають» закінчення слів.
Саме логопед прийде на допомогу: навчить правильно дихати в момент мовлення, покаже, як говорити «на розпів».
«Кінезіологія як засіб розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дітей дошкільного віку»